Ширший розкид гвинтів може знизити ризик короткострокової некрозу головки стегна за рахунок оптимізації стабільності фіксації у пацієнтів із переломом шийки стегна при використанні трикутної фіксації канюльованими гвинтами

Шенюй Ван, Цзян Чжан, Тончжен Чжан, Ліцзюньпен Цзя, Сяочжун Ло, Вейсіан Ши, Цзяці Ван, Цзінчі Лі, Сі Чень та Венцзян Сю

Фон

Основним ускладненням, пов’язаним із переломами шийки стегна, є некроз головки стегнової кістки. Нестабільність фіксації є значущим чинником, що сприяє підвищеному ризику некрозу головки стегнової кістки у пацієнтів, які перебувають на етапі внутрішньої фіксації. Зміни в стратегіях конфігурації гвинтів можуть суттєво вплинути на стабільність фіксації. Теоретично, більш широке розташування траєкторії гвинтів може покращити негайну кутову стабільність після операції. Однак досі невідомо, чи ця стратегія конфігурації гвинтів може ефективно оптимізувати стабільність фіксації та, як наслідок, зменшити ризик некрозу головки стегнової кістки.

Методи

У цьому дослідженні було проведено комплексний аналіз даних візуалізації пацієнтів із переломами шийки стегна. Вимірювалася максимальна відстань між верхніми та нижніми гвинтами уздовж лінії з'єднання головки і шийки стегнової кістки. Це вимірювання потім ділилося на довжину шийки стегнової кістки для обчислення ступеня розсування гвинтів. Різниці цього параметра статистично аналізувалися між пацієнтами з некрозом головки стегнової кістки та без нього. За допомогою регресійного аналізу було виявлено потенційні чинники ризику некрозу головки стегнової кістки. Крім того, біомеханічні наслідки варіацій ступеня розсування гвинтів моделювалися за допомогою тривимірних числових моделей.

Результати

Клінічний огляд показав, що пацієнти з некрозом головки стегнової кістки мали неоптимальні бали поширення гвинтів, які визначено як незалежний чинник ризику підвищеної ймовірності розвитку некрозу головки стегнової кістки. Крім того, стабільність фіксації покращилася завдяки оптимізації балів поширення гвинтів.

Висновки

Ризик короткострокового некрозу головки стегнової кістки можна ефективно зменшити шляхом оптимізації розподілу конфігурацій гвинтів. Зокрема, поліпшення траєкторії гвинтів із ширшим поширенням, забезпечене навігаційною системою, може слугувати ефективною біомеханічною стратегією для зниження частоти некрозу головки стегнової кістки.

На малюнку А гвинти розподілені оптимально, досягнуто консолідацію кістки; на малюнку Б гвинти розподілені погано, що призвело до некрозу головки стегнової кістки.

Автори створили цифрові моделі.

Напруження у гвинтах варіюється в різних моделях.

Результати:

Це дослідження показує, що оптимізація стабільності фіксації та покращення розподілу гвинтів може значно знизити ризик короткострокового некрозу головки стегнової кістки.

Посилання на статтю:

Європейський журнал ортопедичної хірургії та травматології (2026) 36:25 https://doi.org/10.1007/s00590-025-04602-z